Дублянська володарка сріберних ключів поезії
(Творчість Любові Проць)
Мета:ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом львівської поетеси Любові Проць; удосконалювати вміння виразно читати й аналізувати поезію; виховувати любов до рідного краю, формувати духовно багату особистість.
Обладнання: портрет поетеси, світлини, роздруки віршів та висловів на адресу Любові Проць, збірка творів «Група крові».
Люба Проць – одна з особливих постатей на фоні ландшафту сучасної української літератури. Її творчість є непомильною ознакою нової епохи в нашій культурі й літературі зокрема …
Ігор Набитович, доктор філологічних наук, професор Університету імені Марії Кюрі-Складовської в Любліні
Перебіг уроку
І.Організаційний момент. Мотивація навчальної діяльності.
Класна кімната святково прибрана, на дошці портрет Любові Проць, праворуч її збірка «Група крові» та вислови про неї.
Я завжди щиро вірив у твій талант. А тут така несподіванка: не збірочка, а книга, підсумок багатолітньої праці! І на якій би сторінці не розгорнув – усюди справжня талановита поезія. Нема баласту! Який я радий за тебе! Ти, мабуть, одна-єдина з сільських учительок, яка досягла такої досконалої поетичної вершини.
Твій поклонник – Р.Іваничук, м. Львів, 1.03.2009р.
Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, Герой України. …Книга світиться німбом Дару Вашого. Дару Божого й пшеничних почестей і голосу псальми.
Книга «Група крови» – це книга високої дороги; Преображення, книга, стрижнем якої – суворий образ Поета-подвижника, культ офорности, глибоке замислення до джерел. Поняття гріха й гідності…
Слава Богу, ніхто не в силі погасити ці вічні спалахи нашої Поезії мінливими мерехтіннями болотяного вогника…
Ще раз дякую за справжню К Н И Г У поезій, за ошатне поважне видання, що постало у видавництві «Коло».
Ваш Степан Сапеляк. м. Харків, 1.03.2009р.
Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка
Багата наша Львівщина на поетичні таланти. Мусимо знати їхні імена, їхню творчість. Щоб мати повніше уявлення про свою малу батьківщину, аби більше цінувати її, трепітніше любити.
ІІ. Сприймання та засвоєння учнями навчального матеріалу. Любов Проць – одна із тих, хто прилучився до творення духовних надбань нашого краю.
Народилася ця дивовижна жінка на Самбірщині в містечку Дубляни. Доля подарувала їй іскристий талант поета, вчителя від Бога. Ознайомившись із її творчістю, ми глибше пізнаємо землю, на якій живемо, звичаї і традиції нашого народу.
А зараз послухаємо уривок з автобіографії Любові Проць. Читає Улян Марія.
« З діда-прадіда − у Дублянах. Тут – глибоке коріння і розлога крона мого роду – і вогнем воєн опеченого, і сибірами обмороженого, і ціпами окупацій перемолоченого… І хоч страшно покалічене древо роду, як і всього мого народу, його болюча пам’ять щемко ворушиться у генах, вперто видихаючи нові паростки-покоління, поміж якими – і моє…
У рідному селі мені найзатишніше, хоч і дивується в одному з листів Ігор Калинець: “…І як така поетка може жити в селі? Та, певно, так має бути…”.
Змалечку душа росла у пишному вінку імен знаних “сусідів”: Петра Конашевича-Сагайдачного, народженого у Кульчицях, Остапа Луцького, Михайла Скорика, Омеляна Пріцака, які походять із Луки, Андрія Чайковського, що бігав дитиною вуличками Гордині, звідки бере початок родовід Юрія Федьковича, врешті, геніального Івана Франка, який не раз бував у Дублянах, бо ж від його рідних Нагуєвич до моїх Дублян – рукою подати. То ж “внутрішнім вухом” добре чула:
До відважних світ належить,
К чорту боязнь навісну!
Кров і труд ось тут здвигне нам
Нову, кращу вітчину!
Найсвітліші “портрети” дитинства – бабуся Катерина і дідусь Михайло. Понині ходить за мною солодкий дух бабциних завиванців і всяких інших диво-марципанів. З бабцею пов’язана таїна першої сповіді і першого причастя у нашій старенькій церкві, куди нас, трьох онучат, водила вона, допоки були дошкільнятами (далі – табу, бо мама – вчителька, а при школі – “університет атеїзму”).
Боже Слово, яке проповідував шляхетний отець Олександр Гайдукевич, переселений із лемківських земель, хвилювало і заворожувало: дитяча душа особливо чутлива, то й відчувала, певно, крім щирої відданості священика Богові і той невимовний прихований біль, який носив у серці зовні врівноважений душпастир: дочка Леся навіки залишилася там, вдома, у сорок сьомому підірвавши себе у повстанській криївці…
“Дзядзьо” (так ми, онуки, ніжно називали суворого, але завжди справедливого дідуся) у свій спосіб піклувався про нашу духовну поживу. Не маючи за плечима високих академій, а в кишені – престижних дипломів, був яскравою особистістю, інтелігентним сільським ґаздою-“фільозофом”, ясністю і гостротою розуму якого не перестаю захоплюватися і нині – уже з відстані часу і висоти років. Головував у “Просвіті”, любив книжку і вчив мене, маленьку, азів національної самосвідомості: “Українка я маленька, українці батько й ненька…”.
Заможні господарі, бабуся і дідусь дивом уникнули Сибіру, де склав свої кістки мій прадід-війт, дивом ще більшим – оминули колгоспний “рай” – і до самої смерті зберегли “куркульський гонір” – жили з мозольної праці рук, не отримуючи від радянської держави жодної копійки пенсії.
…Чи не тоді прийшло перше відчуття рідного слова? Бо ж справедливо стверджує моя улюблена Ліна Костенко: “Справа не в тому, коли написаний перший вірш, – справа в тому, коли вперше прийшло відчуття поезії”.
Перші ж мої вірші “заговорили” у школі. Це був радше дитячий лепет – такими наївними і безпомічними, мов сліпі кошенята, були вони, і такі ж, як вони, тремтливі й теплі.
Любов до слова і землі – генетичний “спадок” від мами – українського мовника і тата-лісника.
Родина, друзі, близькі по духу люди – у посвятах, епіграфах, строфах. У цьому “злому і холодному” світі музі моїй з ними надійно і затишно.
І колись, навесні життя, і тепер, у літа зрілі, не спускаю ока з небліднучої свічечки Класики – вічно молодої і прекрасної. У глибокому мороці нинішньої бездуховної епохи саме її Слово, “настояне на коренях віків”, не дає спіткнутися і зійти на манівці, надихає і живить, очищає і служить “лакмусовим папірцем” для рядка порожнього і лукавого.
Цього навчив Поет Іван Гнатюк – ще одна “знакова” постать на моєму життєвому шляху. Це незабутній Іван Федорович благословив на солодкі муки творчості, це завдяки йому, народженому “з вогню Тарасового слова”, вчуся серцем розуміти високе призначення митця в долі рідної України.
…Моя alma mater – Дрогобицький педінститут, Дублянська школа, в якій училась колись, а нині навчаю своїх учнів, Самбірське Товариство імені В. Кобільника, Львівська обласна рада першого демократичного скликання, депутатом якої обрали на високій хвилі 1990-го, Київський Майдан і незабутня зустріч на ньому з Ліною Костенко… “Пальці спогадів, теплі й прозорі, наче книгу, гортають минуле…”.
Знаю: там, на небесах, уже написана книга інша – нашого майбутнього. Прошу Господа, щоб сторінки у ній були сонячні, світлі, щасливі… Знаю і те, що негаснучим епіграфом до книги життя мого народу назавжди вписані слова нашої Великої Українки:
Завжди терновий вінець
буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
на Голгофу, ніж хід тріумфальний.
Так одвіку було
й так воно буде довіку,
поки житимуть люди
і поки ростимуть терни».Учитель. Розгорнімо збірочку « Група крові», прочитаємо вірш « Богданів шлюб». Вслухаймося і спробуємо уявити картини української дійсності, описані поетесою.
Виразне читання вірша підготовленим учнем.
Богданів шлюб
Гетьманам сниться шлюб Богдана,
Сліпці: весільний мед пили…
І тяжко влежати гетьманам
В цупких обіймах ковили.
Вінчав їх древній Переяслав.
Біг навперейми дзвін:куди?
В козацьких чашах воля гасла
І тхнули путами меди.
Підвісив сам себе на гака…
Мовчав Богдан. І слухав він,
Як понад головами плакав
Старий срібноголосий дзвін.
Він ще не знав: московське віно
Страшніш кривавої війни.
(Про це шепне йому барвінок,
Як вже лежатиме під ним).
…Гетьманам сниться шлюб Богдана.
А та, яка його звела,
З них глузуватиме до рана,
Всю ніч синіючи від зла.
І будить їх козацька слава -
Ворушать пальцями в землі:
Намацують від себе справа
У битвах свячені шаблі.
Бесіда за змістом вірша.
- Які сторінки історії відтворює образно поетеса?
- Як ви розумієте назву вірша?
- Що вас найбільше вразило в поезії?
- Що ви знаєте про описаний час із підручників історії, з розповідей рідних, людей старшого покоління?
Учитель.
Любов Проць – виразно патріотична поетеса. ЇЇ вірші зі збірки «З окропу століть « вражають своєю оригінальністю, правдивістю: тут є все – і Голодомори, І Соловки, і Чорнобиль, і любов до рідної землі, людей, природи. А ще хвилює поетесу сучасне покоління. Ми переконаємося в цьому, прочитавши вірші «На прадавнім занедбанім жорні…», «Ах, мріють дівчата про хлопців «крутих».
Читання творів учнями мовчки, а потім вголос.
На прадавнім занедбанім жорні…
На прадавнім занедбанім жорні
Мелем, мелем крутий свій час.
Білі плями і плями чорні
Яничарами прискають з нас.
Хто ми нині:сини чи пасинки?
Мучить спрага живої води.
Нерозбовтані вина класики
Бунтом бродять в серцях молодих.
Ах, мріють дівчатка про хлопців крутихАх, мріють дівчатка про хлопців «крутих»,
Так хвацько «змонтованих» бойовиками.
І мало їм діла до цінностей тих,
Що предки по крихтах збирали.
Не в моді у звивинах - думка крута.
Глибока архаїка: цнота, сумління…
Коли розірвалася нитка ота,
Що в’яже в єдиний народ покоління.
Пресвітла печале, у серце ввійди
На цім віражі – як ніколи – крутому, -
Щоб, наче від краплі живої води,
воскреснув той шлях, що поверне додому,-
Де круча крута у задумі стоїть,
Де брови круті заламала тополя,
І де із крутого окропу століть
Вигулькує наша покручена воля.
Бесіда
- Які теми порушує Любов Проць у щойно прочитаних нами творах?
- Які з них найбільш зацікавили вас і чому?
- Як ви думаєте, що найбільше хвилює поетесу?
- Чи стосуються проблеми, порушені у віршах, нас з вами?
- Чому «білі плями і плями чорні Яничарами прискають з нас»?
- Який шлях повинен воскреснути, щоб повернути нас додому? Хіба ми не вдома? Свою думку доведіть.
Учитель. Кожна людина унікальна. Не помилимося, якщо скажемо, що Любов Проць – неординарна особистість,поетка, освітянка, учитель від Бога. Нею пишаються її учні. У своїй щоденній роботі вона піклується про інтелектуальний розвиток своїх вихованців, а також плекає в їхніх душах високі почуття. Скільки снаги, мудрості одержують учні від свого наставника. У цьому ми переконаємося, коли прочитаємо ще один вірш поетеси.
Учень виразно читає поезію «Така епоха: всіх болять серця…».
Така епоха:всіх болять серця.
Завмер прогноз: і що то далі буде?..
Та поки не дійшли ще до кінця,
Побудемо людьми на світі, люди.
Шукаємо рятунку в зіллі трав -
Живого місця на луці немає,
І хоч би цілі скирти назбирав
А на безсмертя ліків не стачає.
Тормосимо аптеки й цілий світ,
Щоб витрясти продовження куценьке,
А доля мудра – дасть нам надцять літ
І побажає: будьте здоровенькі.
Останню днину візьму за рукав -
І суєта розвіється, безсила.
І ти побачиш, що не те шукав:
Душа у небо зроду не дивилась.
Ні голосу свого , ані лиця
Чекає віддалік холодний грудень.
Тож поки не дійшли ще до кінця,
Побудемо людьми на світі, люди.
Бесіда
- Про яку епоху говориться у вірші?
- Чому поетеса закликає нас з вами бути людьми?
- Що означають рядки «Душа у небо зроду не дивилась»?
- Наскільки активно ми маємо втручатися у визначення свого життєвого шляху?
- Від чого це залежить?
ІІІ. Підсумок уроку.
Ми ознайомилися з вами з віршами Любові Проць. Вважаю, вони вам сподобалися. Тож нехай ця поезія сповнює ваші серця великою любов’ю до свого роду і народу. А ще хочу додати, що Любов Проць називає себе «провінційною поетесою». Хоча, такий епітет значно применшує її здобутки, адже вона — номінант на державну премію імені Тараса Шевченка.
А насамкінець послухаємо декілька творів, присвячених нашій поетесі.
Учителька і вічна учениця,
На рідній ниві Слова – рідна жниця.
Окропом днів-сторіч змиває душу.
Можливо, і не варто, але – «мушу!»,
То ж стелять долю – золоті снопи –
На світлий слід від Божої стопи.
А вріже пальчик – мальва заяскріє
На тому полі, де свій хліб посіє –
З руки легкої Гнатюка і Ліни,
З благословення мами й України,
Бо в них одна і правда, і любов,
В них однієї групи горда кров!
P.S. (Пробач за стерту риму, але в крові,
В тій, «неледачій», – щедрий світ Любові
Чи просто Люби Проць. Тож ні хвилини
Я не соромлюсь стоптаної рими!)
Вкотре душу прогнав по стерні,
Перебрів усі сни кольорові.
І забаглося дива мені:
Розгортаю Твою «Групу крові».
Відчиняю сторінку, як шлюз,
Весла рук дотулю до опачин –
І пливу. І спинитись боюсь,
Щоб ніхто моїх сліз не побачив.
Вже не мру, як уперше. Не звик –
Натренований. Світлом прозорим,
Голосами шабель і музик,
Що дзвенять із дублянських оборин.
І – пливу… Поміж літ і жоржин,
І п’янить мене тепла обнова
Від таких нежіночих пружнин
У жіночому диханні Слова.
…П’ю і п’ю цей нектар і євшан,
Від якого сахаються ниці.
І моя захмеліла душа
Запливає в атлантів зіниці…
ЗІЙШЛА ЗОРЕЮ
З печальної задуми яворів,
З цілющих трав – ромену й первоцвіту,
З гіркого болю скривдженого світу
Зійшла тривожною зорею
Над Україною своєю.
Пам'ятка
для учня-читця
*Прочитай вірш так, щоб він сподобався іншим.
* Що означає цей вірш особисто для тебе? Поділися враженнями.
*Назви ті слова, у яких найповніше виражено настрої поета.
*Які художні образи вірша вразили тебе
найбільше й чому?
Епіграф: Антонич був
хрущем
І жив тоді на вишнях,
На
вишнях тих,
Що їх оспівував Шевченко.
Б.-
І.Антонич
Хід уроку
I.Мотиваційний
етап.
2.Визначення готовості до уроку реченням або словосполученням.
3.Очікування:"Сьогоднішній урок буде цікавим, тому що … .
II. Повідомлення теми і мети уроку.
Учитель. Б.-І.Антонич - ще одне печальне ім'я серед поетів, які
покинули нашу літературу на самому розсвітанні свого життя, розквіту свого
таланту й полинули в небо зірками.
Я, сонцеві життя
продавши
За сто червінців
божевілля,
Захоплений поганин завжди,
Поет весняного
похмілля,-
так образно писав про себе "весни розспіваної князь" Антонич.
Б.- І.Антонич – самобутній поет,
творчість якого увійшла у скарбницю світової поезії XX ст. Поет, який сказав:" Я розумію
вас, звірята і рослини, я чую, як шумлять комети і зростають трави,"
додавши при цьому:"Антонич теж звіря сумне і кучеряве"
Учні записують тему уроку, епіграф.
III. Сприйняття та засвоєння
навчального матеріалу.
Учитель. Б.-І.Антонич… Що ж це за людина? Відхилимо завісу таємничості і
дізнаємося про життя поета. У цьому нам допоможуть учні-біографи, декламатори,
літературознавці.
Заздалегідь
підготовлені учні зачитують короткі
відомості про поета.
1-й учень. Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 року в селі
Новиця Горлицького повіту на Лемківщині.
Батьківська
хата у селі Новиця
Гурток
студентів – українців у Львові, червень 1931 р., 2 ряд знизу, перший зліва –
Б.І.Антонич.
3-й учень. Свої вірші
Богдан-Ігор Антонич оприлюднив тільки двадцятилітнім у "Живій літературній
газеті".У 1930році він почав писати вірші літературною мовою під
псевдонімом Ігор Ігоренко. Перша його книжка "Привітання життя"
вийшла в1931 році, а через три роки побачить світ друга -"Три перстені ", у 1937 - "Книга
Лева".
Молодий
митець цурався політики і пропаганди, але живучи в Західній Україні, яка тоді
ще не була об'єднана з Україною Радянською, він цікавився творчістю митців
свого покоління на Сході й дуже боляче сприймав винищення Сталіним цвіту
української інтелігенції, про свідчить вірш цього поета "Слово до
розстріляних"(1934).
Змагались ви уперто й
мріяли, й жили,
Помер
Богдан-Ігор Антонич від недолікованого запалення легень. Поховали письменника
на Янівському кладовищі у Львові.
У 1938 році,
вже після смерті поета, вийшли дві останні
його книги -"Зелене Євангеліє "та " Ротації".
Учитель.
Сьогодні ми ознайомимось із поетичними творами Б.-І. Антонича.
Його вважають співцем "весни - слов'янки
синьоокої", поетом " весняного похмілля", людиною, яка понад усе
любила природу. І переконаємось ми у цьому, послухавши його вірші. Надамо слово
нашим декламаторам.
Учні читають вірші Антонича.
Чарки
Зелений ясень, серп і коні.
І хочеться хлопчині конче
Весна
Дощем квітневим,весно, не тривож!
З усіх найдивніша мова гайова;
Учні слухають пісню „Весна”(Мова гайова)
у виконанні Т. Чубая.
Бесіда.
I група
Та промінь сонця, мов стріла,
II група
III.
Закріплення й узагальнення матеріалу.
Символ дівочої вроди й України.
3."Незакінчене речення"
Лемко, хлопчина
з бідної хати,
А сонце котилося
над містами,
… Клубок
розмотувався поволі,
Росте Антонич.
Крізь час і трави.
V. Підбиття підсумків. Оцінювання.
«Думка» (« Тече вода в синє море…»). Відомості про
перебування
поета в Санкт-Петербурзі. Поняття про ліричний твір, строфу.
1841р. – за картину «Циганка-ворожка».
1840р. Вихід «Кобзаря»
«Складнопідрядне
речення, його будова й засоби зв’язку в ньому» в обрамленні теми «Наша мова –
мова вічної землі, Наше слово – слово вічного народу!»
Мета:
повторити
вивчене про синтаксис складного речення; сформувати в учнів поняття про складнопідрядне
речення, його будову і засоби зв’язку в ньому;
закріпити
вміння визначати ознаки складнопідрядні речень;
удосконалювати пунктуаційні навички щодо правильної розстановки розділових
знаків у складнопідрядних реченнях;
розвивати усне й писемне мовлення ,
орфографічну й пунктуаційну грамотність;
виховувати повагу до рідної мови.
Тип
уроку: урок засвоєння нових знань
(формування мовної компетенції)
Епіграф до уроку: Найперша і найголовніша ознака індивідуальності кожно-
го народу – це його мова.
М.
Шумило
Перебіг уроку
І.Організаційний етап.
ІІ. Ознайомлення учнів з темою, метою та завданнями уроку.
Сьогодні День української писемності та мови, який щороку відзначається в Україні 9 листопада. То
ж вітаємо наших гостей з цим святом і даруємо пісню « ».
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
1.Синтаксична розминка.
Дати визначення складного речення.
Чим складне речення відрізняється від простого?
Назвати ознаки складносурядного речення.
Які речення називаються складнопідрядними?
Як поєднуються частини безсполучникового речення?
2.Робота
зі схемою.(Учитель озвучує критерії (у схемі їх виділено курсивом), за
якими класифікують складні речення, а учні називають види цих конструкцій. Коли учні дають
правильну відповідь, частина схеми висвітлюється на екрані. У кінцевому вона
повинна мати такий вигляд):
ІV. Опрацювання навчального матеріалу.
1.Робота з підручником §10, ст.79.
- Ви щойно
опрацювали матеріал підручника, тож прошу стисло схарактеризувати речення цього
типу. А зараз ще раз опрацюємо схему «Засоби зв’язку між частинами
складнопідрядного речення»
2.Робота зі схемою «Засоби
зв’язку між частинами складнопідрядного речення».
V. Закріплення здобутих знань у процесі практичної роботи, удосконалення мовленнєвих і пунктуаційних
умінь з теми.
А
зараз спробуємо застосувати одержані знання на практиці.
1.Вибіркове письмо.
Мова народу – кращий цвіт усього його
духовного життя, вона починається далеко
за межами історії. У мові одухотворяється весь народ і вся його батьківщина.
Покоління народу проходить одно за одним, а результати життя кожного покоління
залишаються в мові – в спадщину нащадкам.
Мова є найважливіший, найбагатший і
найміцніший зв'язок, який з’єднує віджилі, живущі та майбутні покоління народу
в велике історичне живе ціле. Вона не
тільки виявляє собою життєвість народу, а є якраз саме життя. Коли зникає народна
мова, то народу більше нема! Доки мова народна в устах народу, до того часу
живий і народ (К.Ушинський).
Виконати синтаксичний розбір
одного з виписаних речень за схемою.
* З’ясувати вид речення за метою висловлювання.
*Вказати вид за емоційним забарвленням.
* Довести, що за будовою речення складне. Виділити в ньому граматичні основи.
*Визначити, як з’єднані прості речення в ньому.
* З’ясувати вид складного речення.
*Схарактеризувати умовно прості речення.
2.Робота біля дошки. Зробити синтаксичний розбір речення;
визначити, до якої частини мови належить кожне слово. Накреслити схему. Виділене
слово розібрати морфологічно.
Коли слова втрачають своє значення,
то народ втрачає свою свободу (Конфуцій).
3.Лінгвістична гра «Знайдіть «зайве»
речення». З-поміж поданих синтаксичних конструкцій оберіть «зайву». Свій вибір обґрунтуйте.
Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось
більш значуще (О.Гончар). Людина, байдужа до рідної мови, - дикун (К.Паустовський). Доля української мови – то
є водночас і доля української держави й нації (І.Лосєв). Мова – це кров, що
оббігає тіло нації (Ю.Дзерович). Мова – це всі глибинні пласти духовного життя
народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків (О.Гончар).
4.Дослідження – конструювання. З поданих пар простих речень утворіть
складнопідрядні. Визначте головні й підрядні речення.
1.Мова – то великий скарб. Його
треба шанувати. 2.Українська мова – це море. Воно немає дна й берегів.
5.Розподільний диктант. У ліву колонку запишіть слова, які пишуться
разом, у праву – ті, які слід писати через дефіс. Підкресливши перші літери у словах, прочитаєте назву мовознавчого терміна. Складіть одне
речення за темою, використавши подані слова.
Сільсько/господарський,
корабле/будівник, рано/вранці, лісо/степ, екс/чемпіон, червоно/чорний,
авіа/квиток, електронно/ядерний, далеко/східний, ново/будова, неждано/негадано,
ніжно/білий, електро/мережа, яскраво/зелений.
Слайд Розподільний
диктант. Відповідь. Складне речення.
Сільськогосподарський рано-вранці,
кораблебудівник екс-чемпіон
лісостеп
червоно-чорний
авіаквиток
електронно-ядерний
далекосхідний неждано-негадано
новобудова ніжно-білий
електромережа яскраво-зелений
6. Кодовий диктант. Записати у три
колонки номери складних речень.
Складносурядні
Складнопідрядні
Безсполучникові
1.Для кожної людини домівка – це
місце, де можна відпочити тілом і душею. 2.
Рана загоїться, а слово – ніколи. 3.У рідному домі завжди лунає найближча, найдорожча серцю мова, бо бринить
вона з ласкавих бабусиних вуст, з дідусевої говірки, з маминої пісні, з батькового
напучування. 4.Я від колиски
чую рідну мову, Вона мені веселкою бринить. 5.Я знаю: мова мамина –
свята, В ній вічний незнищенний дух
свободи.6. Поети не можуть мовчати, Коли під загрозою мова.7..Життя за віками спливає, А слово
вростає у слово, Бузками цвіте у розмаї, І краю праслову немає….8.Сказане слово було і нема, а написане
живе вічно. 9.Коли щеза чиясь мова, щезає разом з нею і народ .
VІ. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія
VІІ. Домашнє завдання.
Вивчити § 10. Дати розлогу письмову відповідь на запитання: «Що потрібно для того, щоб українська мова
стала престижною», використовуючи складнопідрядні речення.
Подорож до міста Лексикології
Групи
слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми (6 клас)
Перебіг уроку
І.Організаційний момент. Мотивація навчальної діяльності.
Класна кімната святково прибрана, на дошці портрет Любові Проць, праворуч її збірка «Група крові» та вислови про неї.
Я завжди щиро вірив у твій талант. А тут така несподіванка: не збірочка, а книга, підсумок багатолітньої праці! І на якій би сторінці не розгорнув – усюди справжня талановита поезія. Нема баласту! Який я радий за тебе! Ти, мабуть, одна-єдина з сільських учительок, яка досягла такої досконалої поетичної вершини.
Твій поклонник – Р.Іваничук, м. Львів, 1.03.2009р.
Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, Герой України. …Книга світиться німбом Дару Вашого. Дару Божого й пшеничних почестей і голосу псальми.
Книга «Група крови» – це книга високої дороги; Преображення, книга, стрижнем якої – суворий образ Поета-подвижника, культ офорности, глибоке замислення до джерел. Поняття гріха й гідності…
Слава Богу, ніхто не в силі погасити ці вічні спалахи нашої Поезії мінливими мерехтіннями болотяного вогника…
Ще раз дякую за справжню К Н И Г У поезій, за ошатне поважне видання, що постало у видавництві «Коло».
Ваш Степан Сапеляк. м. Харків, 1.03.2009р.
Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка
Багата наша Львівщина на поетичні таланти. Мусимо знати їхні імена, їхню творчість. Щоб мати повніше уявлення про свою малу батьківщину, аби більше цінувати її, трепітніше любити.
ІІ. Сприймання та засвоєння учнями навчального матеріалу. Любов Проць – одна із тих, хто прилучився до творення духовних надбань нашого краю.
Народилася ця дивовижна жінка на Самбірщині в містечку Дубляни. Доля подарувала їй іскристий талант поета, вчителя від Бога. Ознайомившись із її творчістю, ми глибше пізнаємо землю, на якій живемо, звичаї і традиції нашого народу.
А зараз послухаємо уривок з автобіографії Любові Проць. Читає Улян Марія.
« З діда-прадіда − у Дублянах. Тут – глибоке коріння і розлога крона мого роду – і вогнем воєн опеченого, і сибірами обмороженого, і ціпами окупацій перемолоченого… І хоч страшно покалічене древо роду, як і всього мого народу, його болюча пам’ять щемко ворушиться у генах, вперто видихаючи нові паростки-покоління, поміж якими – і моє…
У рідному селі мені найзатишніше, хоч і дивується в одному з листів Ігор Калинець: “…І як така поетка може жити в селі? Та, певно, так має бути…”.
Змалечку душа росла у пишному вінку імен знаних “сусідів”: Петра Конашевича-Сагайдачного, народженого у Кульчицях, Остапа Луцького, Михайла Скорика, Омеляна Пріцака, які походять із Луки, Андрія Чайковського, що бігав дитиною вуличками Гордині, звідки бере початок родовід Юрія Федьковича, врешті, геніального Івана Франка, який не раз бував у Дублянах, бо ж від його рідних Нагуєвич до моїх Дублян – рукою подати. То ж “внутрішнім вухом” добре чула:
До відважних світ належить,
К чорту боязнь навісну!
Кров і труд ось тут здвигне нам
Нову, кращу вітчину!
Найсвітліші “портрети” дитинства – бабуся Катерина і дідусь Михайло. Понині ходить за мною солодкий дух бабциних завиванців і всяких інших диво-марципанів. З бабцею пов’язана таїна першої сповіді і першого причастя у нашій старенькій церкві, куди нас, трьох онучат, водила вона, допоки були дошкільнятами (далі – табу, бо мама – вчителька, а при школі – “університет атеїзму”).
Боже Слово, яке проповідував шляхетний отець Олександр Гайдукевич, переселений із лемківських земель, хвилювало і заворожувало: дитяча душа особливо чутлива, то й відчувала, певно, крім щирої відданості священика Богові і той невимовний прихований біль, який носив у серці зовні врівноважений душпастир: дочка Леся навіки залишилася там, вдома, у сорок сьомому підірвавши себе у повстанській криївці…
“Дзядзьо” (так ми, онуки, ніжно називали суворого, але завжди справедливого дідуся) у свій спосіб піклувався про нашу духовну поживу. Не маючи за плечима високих академій, а в кишені – престижних дипломів, був яскравою особистістю, інтелігентним сільським ґаздою-“фільозофом”, ясністю і гостротою розуму якого не перестаю захоплюватися і нині – уже з відстані часу і висоти років. Головував у “Просвіті”, любив книжку і вчив мене, маленьку, азів національної самосвідомості: “Українка я маленька, українці батько й ненька…”.
Заможні господарі, бабуся і дідусь дивом уникнули Сибіру, де склав свої кістки мій прадід-війт, дивом ще більшим – оминули колгоспний “рай” – і до самої смерті зберегли “куркульський гонір” – жили з мозольної праці рук, не отримуючи від радянської держави жодної копійки пенсії.
…Чи не тоді прийшло перше відчуття рідного слова? Бо ж справедливо стверджує моя улюблена Ліна Костенко: “Справа не в тому, коли написаний перший вірш, – справа в тому, коли вперше прийшло відчуття поезії”.
Перші ж мої вірші “заговорили” у школі. Це був радше дитячий лепет – такими наївними і безпомічними, мов сліпі кошенята, були вони, і такі ж, як вони, тремтливі й теплі.
Любов до слова і землі – генетичний “спадок” від мами – українського мовника і тата-лісника.
І колись, навесні життя, і тепер, у літа зрілі, не спускаю ока з небліднучої свічечки Класики – вічно молодої і прекрасної. У глибокому мороці нинішньої бездуховної епохи саме її Слово, “настояне на коренях віків”, не дає спіткнутися і зійти на манівці, надихає і живить, очищає і служить “лакмусовим папірцем” для рядка порожнього і лукавого.
Цього навчив Поет Іван Гнатюк – ще одна “знакова” постать на моєму життєвому шляху. Це незабутній Іван Федорович благословив на солодкі муки творчості, це завдяки йому, народженому “з вогню Тарасового слова”, вчуся серцем розуміти високе призначення митця в долі рідної України.
…Моя alma mater – Дрогобицький педінститут, Дублянська школа, в якій училась колись, а нині навчаю своїх учнів, Самбірське Товариство імені В. Кобільника, Львівська обласна рада першого демократичного скликання, депутатом якої обрали на високій хвилі 1990-го, Київський Майдан і незабутня зустріч на ньому з Ліною Костенко… “Пальці спогадів, теплі й прозорі, наче книгу, гортають минуле…”.
Знаю: там, на небесах, уже написана книга інша – нашого майбутнього. Прошу Господа, щоб сторінки у ній були сонячні, світлі, щасливі… Знаю і те, що негаснучим епіграфом до книги життя мого народу назавжди вписані слова нашої Великої Українки:
Завжди терновий вінець
буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
на Голгофу, ніж хід тріумфальний.
Так одвіку було
й так воно буде довіку,
поки житимуть люди
і поки ростимуть терни».Учитель. Розгорнімо збірочку « Група крові», прочитаємо вірш « Богданів шлюб». Вслухаймося і спробуємо уявити картини української дійсності, описані поетесою.
Виразне читання вірша підготовленим учнем.
Богданів шлюб
Гетьманам сниться шлюб Богдана,
Сліпці: весільний мед пили…
І тяжко влежати гетьманам
В цупких обіймах ковили.
Вінчав їх древній Переяслав.
Біг навперейми дзвін:куди?
В козацьких чашах воля гасла
І тхнули путами меди.
Підвісив сам себе на гака…
Мовчав Богдан. І слухав він,
Як понад головами плакав
Старий срібноголосий дзвін.
Він ще не знав: московське віно
Страшніш кривавої війни.
(Про це шепне йому барвінок,
Як вже лежатиме під ним).
…Гетьманам сниться шлюб Богдана.
А та, яка його звела,
З них глузуватиме до рана,
Всю ніч синіючи від зла.
І будить їх козацька слава -
Ворушать пальцями в землі:
Намацують від себе справа
У битвах свячені шаблі.
- Які сторінки історії відтворює образно поетеса?
- Як ви розумієте назву вірша?
- Що вас найбільше вразило в поезії?
- Що ви знаєте про описаний час із підручників історії, з розповідей рідних, людей старшого покоління?
Учитель.
Любов Проць – виразно патріотична поетеса. ЇЇ вірші зі збірки «З окропу століть « вражають своєю оригінальністю, правдивістю: тут є все – і Голодомори, І Соловки, і Чорнобиль, і любов до рідної землі, людей, природи. А ще хвилює поетесу сучасне покоління. Ми переконаємося в цьому, прочитавши вірші «На прадавнім занедбанім жорні…», «Ах, мріють дівчата про хлопців «крутих».
Читання творів учнями мовчки, а потім вголос.
На прадавнім занедбанім жорні…
На прадавнім занедбанім жорні
Мелем, мелем крутий свій час.
Білі плями і плями чорні
Яничарами прискають з нас.
Хто ми нині:сини чи пасинки?
Мучить спрага живої води.
Нерозбовтані вина класики
Бунтом бродять в серцях молодих.
Ах, мріють дівчатка про хлопців крутихАх, мріють дівчатка про хлопців «крутих»,
Так хвацько «змонтованих» бойовиками.
І мало їм діла до цінностей тих,
Що предки по крихтах збирали.
Не в моді у звивинах - думка крута.
Глибока архаїка: цнота, сумління…
Коли розірвалася нитка ота,
Що в’яже в єдиний народ покоління.
Пресвітла печале, у серце ввійди
На цім віражі – як ніколи – крутому, -
Щоб, наче від краплі живої води,
воскреснув той шлях, що поверне додому,-
Де круча крута у задумі стоїть,
Де брови круті заламала тополя,
І де із крутого окропу століть
Вигулькує наша покручена воля.
Бесіда
- Які теми порушує Любов Проць у щойно прочитаних нами творах?
- Які з них найбільш зацікавили вас і чому?
- Як ви думаєте, що найбільше хвилює поетесу?
- Чи стосуються проблеми, порушені у віршах, нас з вами?
- Чому «білі плями і плями чорні Яничарами прискають з нас»?
- Який шлях повинен воскреснути, щоб повернути нас додому? Хіба ми не вдома? Свою думку доведіть.
Учитель. Кожна людина унікальна. Не помилимося, якщо скажемо, що Любов Проць – неординарна особистість,поетка, освітянка, учитель від Бога. Нею пишаються її учні. У своїй щоденній роботі вона піклується про інтелектуальний розвиток своїх вихованців, а також плекає в їхніх душах високі почуття. Скільки снаги, мудрості одержують учні від свого наставника. У цьому ми переконаємося, коли прочитаємо ще один вірш поетеси.
Учень виразно читає поезію «Така епоха: всіх болять серця…».
Така епоха:всіх болять серця.
Завмер прогноз: і що то далі буде?..
Та поки не дійшли ще до кінця,
Побудемо людьми на світі, люди.
Шукаємо рятунку в зіллі трав -
Живого місця на луці немає,
І хоч би цілі скирти назбирав
А на безсмертя ліків не стачає.
Тормосимо аптеки й цілий світ,
Щоб витрясти продовження куценьке,
А доля мудра – дасть нам надцять літ
І побажає: будьте здоровенькі.
Останню днину візьму за рукав -
І суєта розвіється, безсила.
І ти побачиш, що не те шукав:
Душа у небо зроду не дивилась.
Ні голосу свого , ані лиця
Чекає віддалік холодний грудень.
Тож поки не дійшли ще до кінця,
Побудемо людьми на світі, люди.
Бесіда
- Про яку епоху говориться у вірші?
- Чому поетеса закликає нас з вами бути людьми?
- Що означають рядки «Душа у небо зроду не дивилась»?
- Наскільки активно ми маємо втручатися у визначення свого життєвого шляху?
- Від чого це залежить?
ІІІ. Підсумок уроку.
Ми ознайомилися з вами з віршами Любові Проць. Вважаю, вони вам сподобалися. Тож нехай ця поезія сповнює ваші серця великою любов’ю до свого роду і народу. А ще хочу додати, що Любов Проць називає себе «провінційною поетесою». Хоча, такий епітет значно применшує її здобутки, адже вона — номінант на державну премію імені Тараса Шевченка.
А насамкінець послухаємо декілька творів, присвячених нашій поетесі.
Учителька і вічна учениця,
На рідній ниві Слова – рідна жниця.
Окропом днів-сторіч змиває душу.
Можливо, і не варто, але – «мушу!»,
То ж стелять долю – золоті снопи –
На світлий слід від Божої стопи.
А вріже пальчик – мальва заяскріє
На тому полі, де свій хліб посіє –
З руки легкої Гнатюка і Ліни,
З благословення мами й України,
Бо в них одна і правда, і любов,
В них однієї групи горда кров!
P.S. (Пробач за стерту риму, але в крові,
В тій, «неледачій», – щедрий світ Любові
Чи просто Люби Проць. Тож ні хвилини
Я не соромлюсь стоптаної рими!)
Перебрів усі сни кольорові.
І забаглося дива мені:
Розгортаю Твою «Групу крові».
Відчиняю сторінку, як шлюз,
Весла рук дотулю до опачин –
І пливу. І спинитись боюсь,
Щоб ніхто моїх сліз не побачив.
Вже не мру, як уперше. Не звик –
Натренований. Світлом прозорим,
Голосами шабель і музик,
Що дзвенять із дублянських оборин.
І – пливу… Поміж літ і жоржин,
І п’янить мене тепла обнова
Від таких нежіночих пружнин
У жіночому диханні Слова.
…П’ю і п’ю цей нектар і євшан,
Від якого сахаються ниці.
І моя захмеліла душа
Запливає в атлантів зіниці…
ЗІЙШЛА ЗОРЕЮ
З печальної задуми яворів,
З цілющих трав – ромену й первоцвіту,
З гіркого болю скривдженого світу
Зійшла тривожною зорею
Над Україною своєю.
ІV. Домашнє завдання. Вивчити напам’ять один з віршів Любові Проць.
"Весни
розспіваної князь"
Мета: ознайомити учнів з біографічними відомостями про
Б.-І. Антонича, з його поетичним доробком; розвивати вміння аналізувати
поетичний твір; виховувати розуміння краси поетичного слова.
Цілі
уроку.
Учні повинні
знати:
*основні
біографічні відомості про Б.-І. Антонича.
Учні повинні
вміти:
*називати
основні факти біографії;
*виразно
і вдумливо читати поетичні твори;
*висловлювати
власне ставлення до прочитаного.
Тип уроку. Урок літератури
рідного краю.
Обладнання: портрет Б.-І. Антонича, збірки поетичних творів Б.-І. Антонича,
"Пам'ятка для учня-читця", аудіозаписи пісень на слова Б.І. Антонича.
Пам'ятка
для учня-читця
*Прочитай вірш так, щоб він сподобався іншим. * Що означає цей вірш особисто для тебе? Поділися враженнями. *Назви ті слова, у яких найповніше виражено настрої поета. *Які художні образи вірша вразили тебе найбільше й чому? |
Епіграф: Антонич був хрущем
І жив тоді на вишнях,
На вишнях тих,
Що їх оспівував Шевченко.
Б.- І.Антонич
Хід уроку
I.Мотиваційний етап.
1.Аудіозапис „Пісня про незнищенність матерії” (В.Морозов)
2.Визначення готовості до уроку реченням або словосполученням.
3.Очікування:"Сьогоднішній урок буде цікавим, тому що … .
II. Повідомлення теми і мети уроку.
Учитель. Б.-І.Антонич - ще одне печальне ім'я серед поетів, які покинули нашу літературу на самому розсвітанні свого життя, розквіту свого таланту й полинули в небо зірками.
2.Визначення готовості до уроку реченням або словосполученням.
3.Очікування:"Сьогоднішній урок буде цікавим, тому що … .
II. Повідомлення теми і мети уроку.
Учитель. Б.-І.Антонич - ще одне печальне ім'я серед поетів, які покинули нашу літературу на самому розсвітанні свого життя, розквіту свого таланту й полинули в небо зірками.
Я, сонцеві життя продавши
За сто червінців божевілля,
Захоплений поганин завжди,
Поет весняного похмілля,-
так образно писав про себе "весни розспіваної князь" Антонич.
Б.- І.Антонич – самобутній поет, творчість якого увійшла у скарбницю світової поезії XX ст. Поет, який сказав:" Я розумію вас, звірята і рослини, я чую, як шумлять комети і зростають трави," додавши при цьому:"Антонич теж звіря сумне і кучеряве"
Учні записують тему уроку, епіграф.
III. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.
Учитель. Б.-І.Антонич… Що ж це за людина? Відхилимо завісу таємничості і дізнаємося про життя поета. У цьому нам допоможуть учні-біографи, декламатори, літературознавці.
Заздалегідь підготовлені учні зачитують короткі відомості про поета.
1-й учень. Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 року в селі Новиця Горлицького повіту на Лемківщині.
Батьківська
хата у селі Новиця
Народився
у сім'ї Івана Кота, який незадовго до народження сина змінив своє прізвище на
вишукане і шляхетне, на його думку, - Антонич, вважаючи, що отримане від
батьків не личить йому як священику. Новонародженому хлопчикові дали два імені,
як це було прийнято в Польщі та в греко-католицькій церкві.
Перша
світова війна змусила батьків Ігоря Антонича у 1914 році виїхати до Відня, але
вже в 1919 році Василь Антонич був заарештований польською владою як людина,
котра поділяє ідею Української держави.
Часті переїзди з Австрії до Чехії, з Чехії назад у рідний край, у Новицю,
негативно відбивалися на здоров'ї малого Ігоря. В 10 років він мало не помер
від застуди, та й пізніше не відзначався міцним здоров'ям, що , зрештою, і
спричинило смерть поета у досить молодому віці.
2-й учень. Освіту Ігор здобув спочатку
вдома, для чого батьки найняли приватну вчительку, потім вступив до Сяноцької гімназії,
яка була польською, але дві години на тиждень бажаючі гімназисти могли
отримувати знання з української мови, а після закінчення гімназії – у
Львівський університет, де вважався кращим студентом серед однокурсників.
Гурток
студентів – українців у Львові, червень 1931 р., 2 ряд знизу, перший зліва –
Б.І.Антонич.
До
речі, набір студентів непольської національності в цьому вищому навчальному
закладі тоді не перевищував 10%. Та якщо українці на заняттях мали право сидіти, то студенти- євреї тільки стояти. При
цьому діяли суворі правила: поляки сідали праворуч від проходу, українці –
ліворуч. Якось Ігор Антонич і майбутній композитор Роман Савицький дали місце
коло себе на лаві студентці-єврейці, за що їх цілу перерву били підсудчики,
зате друзі вважали Ігоря та Михайла героями й масово підтримали їх почин
наступного дня. Через ту ж таки національну дискримінацію у Львівському університеті
Антоничеві не дозволяли поїхати на навчання в Болгарію, куди його рекомендував
професор Гертнет, хоча випускник Антонич мав особливу схильність до вивчення
мов. Пізніше ці здібності дуже позитивно відбилися на його творчості. Приятель Антонича М.Якубець залишив такий
спогад:" Його товариші-українці казали мені, що до шістнадцятого року
життя Антонич не знав української літературної мови й користувався мовою, яку
вивчив з віршів. Тут могло бути джерело вразливості до цієї мови…Але, читаючи
сьогодні його вірші… Не бачу й сліду штучності… Це мова великого майстра."
А дослідник творчості поета писав Микола Ільницький подає ще один факт: "Треба
сказати, що Антонич доволі швидко так опанував українську літературну мову , що
в знанні її перевершив друзів-галичан. За віршами багато хто приймав його за
наддніпрянця, а потім з здивуванням запитували:" Як, ви - лемко? ".
3-й учень. Свої вірші Богдан-Ігор Антонич оприлюднив тільки двадцятилітнім у "Живій літературній газеті".У 1930році він почав писати вірші літературною мовою під псевдонімом Ігор Ігоренко. Перша його книжка "Привітання життя" вийшла в1931 році, а через три роки побачить світ друга -"Три перстені ", у 1937 - "Книга Лева".
3-й учень. Свої вірші Богдан-Ігор Антонич оприлюднив тільки двадцятилітнім у "Живій літературній газеті".У 1930році він почав писати вірші літературною мовою під псевдонімом Ігор Ігоренко. Перша його книжка "Привітання життя" вийшла в1931 році, а через три роки побачить світ друга -"Три перстені ", у 1937 - "Книга Лева".
Молодий
митець цурався політики і пропаганди, але живучи в Західній Україні, яка тоді
ще не була об'єднана з Україною Радянською, він цікавився творчістю митців
свого покоління на Сході й дуже боляче сприймав винищення Сталіним цвіту
української інтелігенції, про свідчить вірш цього поета "Слово до
розстріляних"(1934).
СЛОВО ДО РОЗСТРІЛЯНИХ
Це правда:
кров з каміння
може змити дощ,
червона місяця
хустина може стерти,
але наймення
ваші багряніш від
рож
горять у
пам’яті на плитах
незатертих.
Змагались ви уперто й
мріяли, й жили,
кохались у
суворості, як ми у гулях,
і ваші
очі сяли вічністю,
коли
у серці,
мов зоря, застрягла
біла куля.
Помер
Богдан-Ігор Антонич від недолікованого запалення легень. Поховали письменника
на Янівському кладовищі у Львові.
У 1938 році,
вже після смерті поета, вийшли дві останні
його книги -"Зелене Євангеліє "та " Ротації".
Учитель. Сьогодні ми ознайомимось із поетичними творами Б.-І. Антонича. Його вважають співцем "весни - слов'янки синьоокої", поетом " весняного похмілля", людиною, яка понад усе любила природу. І переконаємось ми у цьому, послухавши його вірші. Надамо слово нашим декламаторам.
Учні читають вірші Антонича.
Чарки
Зелений ясень, серп і коні.
Зелений ясень, серп і коні.
Прилипнув хлопець до вікна.
В
чарки сріблисті і червоні
поналивалася весна.
І хочеться хлопчині конче
від весняних воріт ключа.
З трави нещадно скочить сонце,
немов сполохане лоша.
Весна
Росте Антонич і росте трава ,
І зеленіють кучеряві вільхи.
Ой, нахилися,нахилися тільки,
Почуєш найтайніші з всіх слова.
Дощем квітневим,весно, не тривож!
Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне
небо,
Хто сипле листя – кусні скла на тебе?
У решето ловити хочеш дощ?
З усіх найдивніша мова гайова;
в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі,
на вільхах місяць розклюють зозулі,
росте Антонич і росте трава.
Учні слухають пісню „Весна”(Мова гайова)
у виконанні Т. Чубая.
Бесіда.
- Чи сподобались вам вірші поета?
- Якими настроями перейняті прослухані
вами твори?
- А чому саме такі настрої звучать у цих
віршах?
- Яка тема об'єднує прочитані твори?
- Якими, на вашу думку, мають бути
стосунки людини з природою?
- Що ви можете сказати про мову цих
поезій? Яка вона?
- Назвіть художні засоби, що роблять
мову вірша емоційною, досконалою?
Робота
в малих групах.
Прочитати запропоновані поетичні твори Богдана-Ігоря Антонича, у групі
обговорити їх, проаналізувати за схемою:
- жанр лірики;
-тема
твору;
- настрій;
- образи;
-мовно-виражальні засоби;
-ідея.
I група
Калина
Калина похилилась вниз,
мов ягода ,росте червоне слово.
Весні окриленій молись,
карбуй на камні пісню калинову!
Та промінь сонця, мов стріла,
проколе слово і проріже камінь,
і лиш калина, як цвіла,
цвіте щороку листям і піснями.
II група
Вільхи
Весна на вільхах палить ладан,
і пахне ранків холод синій.
Зелений кодекс квітня влада
для карасів напише і линів.
До ставу, що закрився гаєм,
ідуть дівчата хмари прати,
і вітер листя розгортає,
бо хоче сонце з вільх зірвати.
І сонце знов знаходить слово
струнке,закохане й сп'яніле!
У небо ясне й малинове,
мов птахи, вільхи полетіли.
III
група
Черемховий
вірш
Вже ніч нагріта п'яним віттям
димиться в черемховій млі,
і букви, наче зорі, світять
в розкритій книжці на столі.
Стіл обростає буйним листям,
і разом з кріслом я вже кущ.
З черемх читаю – з книг столистих –
рослинну мудрість вічних пущ.
IV
група
Зозуля
Ой, закувала знов зозуля.
Мабуть, кує вже сотий раз?
Вже двадцять весен в юних гулях
відмірюю піснями час.
Роса сріблилась на малинах,
хлоп'я молилось до весни.
Зозулями хвилини линуть
і хлопцеві малюють сни.
Керівники груп повідомляють результати
спільної роботи.
Технологія
"ПРЕС".
Довести, що вірші Б.-І.Антонича належать до філософсько-пейзажної лірики.
III.
Закріплення й узагальнення матеріалу.
1.Створення
сенкана за однією з поезій Б.-І.Антонича.
Калина
Червона, пахуча.
Веселить,милує,радує.
Символ дівочої вроди й України.
Символ дівочої вроди й України.
Кущ .
2.Робота
в парах.
Учні обговорюють епіграф уроку й озвучують думку, чому Антонич назвав себе
"хрущем", який "жив колись на вишнях".
3."Незакінчене речення"
3."Незакінчене речення"
На мій погляд, поезія Богдана-Ігоря
Антонича – це … .
Думаю, Богдан-Ігор Антонич … .
Особливість поезій полягає в тому
… .
IV.
Підсумкове слово вчителя.
От і завершилось наше знайомство
з творчістю Богдана-Ігоря
Антонича. Драматично склалася його доля. Здобувши за життя славу одного з
найкращих поетів на західноукраїнських землях, викликавши багато суперечок
своєю творчістю, він після смерті незаслужено випав з історії української
поезії.
Поет, який прожив усього двадцять
вісім років, багато років перебував у зоні мовчання. Сьогодні він повернувся до
читача. "Богдан-Ігор Антонич – не горде самотнє дерево на голій поляні,
він частка – літературного процесу свого часу"(М.Ільницький).
Легенда про поета
Лемківським
краєм сонце бігло,
Сотало промінням
на ялиць веретена.
Червоно, зелено,
рожево, біло
Цвіла земля,
молода й натхненна.
Лемко, хлопчина
з бідної хати,
Прибіг за сонцем
на крутогору.
„Вернись,
Богдане!” – скрикнула мати,
Та син не
вернувся: вийшов невпору…
А сонце котилося
над містами,
Минало поля, і
луги, й діброви,
І завороженими
устами
Молилось до
нього хлоп’я чорноброве.
… Клубок
розмотувався поволі,
А він, із
обличчям віщим,
У тій великій
довгій погоні
Стає все вищим,
вищим і вищим!
Росте Антонич.
Крізь час і трави.
Сонцеприхильно,
сонцепоклінно.
Твоєї сонячної
держави
Листям
словесності, Україно.
Р.Лубківський
V. Підбиття підсумків. Оцінювання.
1.Оцінка
роботи класу над досягненням мети уроку . Заохочення
окремих учнів словами похвали.
2.Рефлексійна
анкета
"Чи задоволені ви очікуваними результатами?"
*Що нового дізналися?
*Яких навичок набули?
Побажання собі і вчителеві.
VI.
Домашнє завдання.
Написати творчу роботу "Лист до
Богдана-Ігоря Антонича",одну поезію за вибором вивчити напам'ять.
«Думка» (« Тече вода в синє море…»). Відомості про
перебування
поета в Санкт-Петербурзі. Поняття про ліричний твір, строфу.
поета в Санкт-Петербурзі. Поняття про ліричний твір, строфу.
Мета уроку:
*навчальна - розширити знання учнів про життя і творчість
Т.Шевченка;ознайомити з поезією «Думка»; пояснити зміст понять
«ліричний твір», «строфа»;
*розвивальна – розвивати навички виразного читання вірша,
його аналізу,
вміння зіставляти та порівнювати;
* виховна – виховувати інтерес до творчості поета, любов до
рідної землі.
Обладнання: Портрет Т.Шевченка, «Кобзар», вислови про поета,
комп’ютер, мультимедійний проектор, аудіозапис, презентація за
творчістю Т.Шевченка.
Методи і прийоми: бесіда, «Незакінчене речення», розповідь
учителя, метод ПРЕС.
Випереджувальні завдання:підготувати цікаві повідомлення
про життя і творчість Т.Шевченка.
Очікувані результати:
*засвоєння учнями відомостей про Т.Шевченка як неординарну
особистість;
*оволодіння навичками виразного читання поетичного твору;
*уміння визначати художні засоби, пояснювати їх; розкривати
специфіку
ліричних творів.
Хід уроку
І. Мотиваційний етап.
1. З’ясування емоційної готовності до уроку.( «Словесний
настрій»).
2.Актуалізація суб’єктного досвіду опорних знань.
а) «Незакінчене речення». «Тарас Шевченко для мене – це …»;
3.Актуалізація опорних знань (заслуховування цікавих учнівських повідомлень
про життя і творчість Т. Шевченка).
ІІ.Сприйняття та засвоєння нового матеріалу.
ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО – ВЕЛИКА І НЕВМИРУЩА СЛАВА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. В ОСОБІ ШЕВЧЕНКА УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД НІБИ ЗЛИВ СВОЇ НАЙКРАЩІ ДУХОВНІ СИЛИ І ОБРАВ ЙОГО СПІВЦЕМ СВОЄЇ ІСТОРИЧНОЇ СЛАВИ І СОЦІАЛЬНОЇ НЕДОЛІ, ВЛАСНИХ СПОДІВАНЬ І ПРАГНЕНЬ. ПІД ДУМИ НАРОДНІ НАСТРОЮВАВ СВОЮ ЛІРУ КОБЗАР,ТОМУ Й ОЖИВАЛО В СЛОВІ ЙОГО ВСЕ ТЕ, ЩО ТАЇЛОСЯ В ГЛИБИНІ СЕРЦЯ. ІЗ ТИМ СКАРБОМ – СЛОВОМ СВОГО НАЙКРАЩОГО СИНА – УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД І ВИХОДИТЬ ДО ВСІХ ЛЮДЕЙ ЗЕМЛІ.
ПАВЛО ФЕДЧЕНКО
1814 -1861
(Слайд №1.)
1.Вступне слово вчителя. Сьогоднішній урок – це поглиблення
знань про життя і творчість Т.Г.Шевченка. З молодших класів вам уже дещо
відомо про поета. Але не все. Кожного разу ми відкриватимемо його для себе
по-новому.
Адже Шевченко для України – більше, ніж поет. Його портрет
вішають поруч з
іконами.
Кожен із нас по-своєму приходить до Шевченка, бо « в особі
Шевченка
український народ ніби злив свої найкращі духовні сили і
обрав його співцем
своєї історичної слави і соціальної недолі, власних
сподівань і прагнень…».
Його творчість – це джерело невичерпної любові до рідної
землі, свого народу,
його героїчного минулого.
А зараз пригадаємо основні факти із біографії Т.Шевченка,
його переживання, викликані певними подіями. (Учні пригадують основні віхи з
життя поета)
Т.ШЕВЧЕНКО “СЕЛЯНСЬКА РОДИНА”
І.ЇЖАКЕВИЧ “ТАРАС ШЕВЧЕНКО -ПАСТУХ”
Т.ШЕВЧЕНКО “ХАТА БАТЬКІВ У КИРИЛІВЦІ”
М.ДЕРЕГУС “МАЛИЙ ТАРАС СЛУХАЄ КОБЗАРЯ”
( Слайди 2,3)
- Виявляється, що Тарас Шевченко у зрілому віці жив в
Україні всього два роки і дев’ять місяців. А покинув її юним з волі поміщика
Енгельгардта, коли йому виповнилося лише п’ятнадцять… Був не набагато старшим
за вас, проте кажуть, що дитяча пам’ять особлива,тому зберіг у ній образ
рідної землі, розповіді про козаків, тужливі пісні.
Ось таким був Тарас, коли побачив тодішню столицю царської
Росії - Санкт-Петербург.
Сюїта автопортретів Тараса Шевченка – автобіографія,
написана рукою могутнього художника-реаліста. У кожному з них нема й
тіні ідеалізації. Навпаки, більшість вражає суворою пронизливою
життєвою
правдою.
Л.Владич
1840 1847 1860
( Слайд №4.)
2.Бесіда.
- Як зустріла майбутнього поета столиця?
- Що дав молодому Шевченкові Петербурзький період?
3.Продовження розповіді вчителя про Петербурзький період
поета.
1832 р. Починається навчання живописної справи. Білими
ночамиперемальовує статуї в Літньому саду.
1836-1837 р.р. - знайомство з українським художником Іваном
Сошенком.
22 квітня 1838р. - викуп з кріпацтва.
1838-1845рр. Навчання Академії мистецтв.
1840р. Нагороджений срібною медаллю за картину «Хлопчик
–жебрак,що дає хліб собаці»,
1841р. – за картину «Циганка-ворожка».
1841р. – за картину «Циганка-ворожка».
1840р. Вихід «Кобзаря»
Перший «Кобзар». 8 творів: « Думи мої, думи…»., « Перебендя», «Катерина»,«Тополя», «Нащо мені чорні брови, нащо карі
очі…», «До Основ’яненка», « Іван Підкова»,» Тарасова ніч».
…ця маленька книжечка варта багатьох томів Іван Франко
(Слайд №5.)
1845р. Одержує від Академії мистецтв звання художника.
1847р. Оголошено вирок про заслання в окремий Оренбурзький
корпус рядовим солдатом із забороною писати й малювати.
4. «Передбачення».
Про що, на вашу думку, вірш «Думка»?
5.Прослуховування у аудіозаписі поезії «Думка», а потім
виразне читання
твору заздалегідь підготовленим учнем.
6.Робота над текстом твору.
- Яким настроєм пройнята поезія? Чому? Знайдіть рядки,
співзвучні з почуттями автора.
- Намалюйте картину, яку уявили, слухаючи вірш. Яка пора
року відтворена?
Підтвердіть свою думку текстом.
- Як ви зрозуміли
вислів: «Пішов козак світ за очі»?
- Яке горе спіткало козака? Чому він опинився по той бік
синього моря?
- З якою метою поет змальовує журавлів?
- Знайдіть у тексті слова, у яких виражається туга за рідним
краєм. Які кольори
ви «побачили» в цих
поетичних рядках?
- Чому на чужині тяжко жити?
- Що об’єднує нас, українців? Чи відчуваєте себе сином , донькою своєї
землі?
- Чи потрібен героїзм сьогодні? А мужність?
- Що ми повинні робити, щоб шляхи наші не були биті й не
заросли тернами?
- Якби ви не знали, що це вірш Шевченка, то могли б назвати
«Думку» народною піснею? Чому?
7.Робота в парах.
- Зіставити ритмічні малюнки «Думки» та народної пісні;
знайти приклади паралелізму, постійних епітетів, пестливих слів.
8.Робота з довідковою літературою.
- Виписування визначень «ліричний твір», «строфа»;
коментування, добір прикладів.
9.Метод ПРЕС: довести, що «Думка» - ліричний твір.
10.Робота над виразним читанням твору (темп, настрій,
інтонація, ритм). Визначення найкращого читця.
ІІІ. Підсумок уроку.
1.Продовжте речення.
- Найбільше мені сподобалося…
- Слухаючи поезію, я отримав(ла)…
2.Оголошення оцінок.
ІV. Домашнє завдання.
Виразно читати, аналізувати вірш «Думка», підготувати
розповідь про боротьбу українського народу проти турецьких загарбників.
«Складнопідрядне
речення, його будова й засоби зв’язку в ньому» в обрамленні теми «Наша мова –
мова вічної землі, Наше слово – слово вічного народу!»
Мета:
повторити вивчене про синтаксис складного речення; сформувати в учнів поняття про складнопідрядне речення, його будову і засоби зв’язку в ньому;
закріпити вміння визначати ознаки складнопідрядні речень;
удосконалювати пунктуаційні навички щодо правильної розстановки розділових знаків у складнопідрядних реченнях;
розвивати усне й писемне мовлення , орфографічну й пунктуаційну грамотність;
виховувати повагу до рідної мови.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань
(формування мовної компетенції)
повторити вивчене про синтаксис складного речення; сформувати в учнів поняття про складнопідрядне речення, його будову і засоби зв’язку в ньому;
закріпити вміння визначати ознаки складнопідрядні речень;
удосконалювати пунктуаційні навички щодо правильної розстановки розділових знаків у складнопідрядних реченнях;
розвивати усне й писемне мовлення , орфографічну й пунктуаційну грамотність;
виховувати повагу до рідної мови.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань
(формування мовної компетенції)
Обладнання: підручник, мультимедійна
дошка, роздавальний матеріал.
Епіграф до уроку: Найперша і найголовніша ознака індивідуальності кожно-
го народу – це його мова.
М. Шумило
Перебіг уроку
І.Організаційний етап.
ІІ. Ознайомлення учнів з темою, метою та завданнями уроку.
Епіграф до уроку: Найперша і найголовніша ознака індивідуальності кожно-
го народу – це його мова.
М. Шумило
Перебіг уроку
І.Організаційний етап.
ІІ. Ознайомлення учнів з темою, метою та завданнями уроку.
До Дня
української писемності та мови.
Сьогодні День української писемності та мови, який щороку відзначається в Україні 9 листопада. То ж вітаємо наших гостей з цим святом і даруємо пісню « ».
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
1.Синтаксична розминка.
Дати визначення складного речення.
Чим складне речення відрізняється від простого?
Назвати ознаки складносурядного речення.
Які речення називаються складнопідрядними?
Як поєднуються частини безсполучникового речення?
2.Робота зі схемою.(Учитель озвучує критерії (у схемі їх виділено курсивом), за якими класифікують складні речення, а учні називають види цих конструкцій. Коли учні дають правильну відповідь, частина схеми висвітлюється на екрані. У кінцевому вона повинна мати такий вигляд):
ІV. Опрацювання навчального матеріалу.
1.Робота з підручником §10, ст.79.
- Ви щойно опрацювали матеріал підручника, тож прошу стисло схарактеризувати речення цього типу. А зараз ще раз опрацюємо схему «Засоби зв’язку між частинами складнопідрядного речення»
2.Робота зі схемою «Засоби зв’язку між частинами складнопідрядного речення».
1.Робота з підручником §10, ст.79.
- Ви щойно опрацювали матеріал підручника, тож прошу стисло схарактеризувати речення цього типу. А зараз ще раз опрацюємо схему «Засоби зв’язку між частинами складнопідрядного речення»
2.Робота зі схемою «Засоби зв’язку між частинами складнопідрядного речення».
V. Закріплення здобутих знань у процесі практичної роботи, удосконалення мовленнєвих і пунктуаційних умінь з теми.
А зараз спробуємо застосувати одержані знання на практиці.
1.Вибіркове письмо.
Прочитати. Визначити стильову належність
тексту. З’ясувати, що виражає заголовок – тему чи головну думку. Виписати з
тексту складнопідрядні речення. Виконати синтаксичний розбір одного з них.
Рідне
слово
Мова народу – кращий цвіт усього його духовного життя, вона починається далеко за межами історії. У мові одухотворяється весь народ і вся його батьківщина. Покоління народу проходить одно за одним, а результати життя кожного покоління залишаються в мові – в спадщину нащадкам.
Мова є найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, який з’єднує віджилі, живущі та майбутні покоління народу в велике історичне живе ціле. Вона не тільки виявляє собою життєвість народу, а є якраз саме життя. Коли зникає народна мова, то народу більше нема! Доки мова народна в устах народу, до того часу живий і народ (К.Ушинський).
Виконати синтаксичний розбір одного з виписаних речень за схемою.
* З’ясувати вид речення за метою висловлювання.
*Вказати вид за емоційним забарвленням.
* Довести, що за будовою речення складне. Виділити в ньому граматичні основи.
*Визначити, як з’єднані прості речення в ньому.
* З’ясувати вид складного речення.
*Схарактеризувати умовно прості речення.
2.Робота біля дошки. Зробити синтаксичний розбір речення; визначити, до якої частини мови належить кожне слово. Накреслити схему. Виділене слово розібрати морфологічно.
Коли слова втрачають своє значення, то народ втрачає свою свободу (Конфуцій).
Мова народу – кращий цвіт усього його духовного життя, вона починається далеко за межами історії. У мові одухотворяється весь народ і вся його батьківщина. Покоління народу проходить одно за одним, а результати життя кожного покоління залишаються в мові – в спадщину нащадкам.
Мова є найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, який з’єднує віджилі, живущі та майбутні покоління народу в велике історичне живе ціле. Вона не тільки виявляє собою життєвість народу, а є якраз саме життя. Коли зникає народна мова, то народу більше нема! Доки мова народна в устах народу, до того часу живий і народ (К.Ушинський).
Виконати синтаксичний розбір одного з виписаних речень за схемою.
* З’ясувати вид речення за метою висловлювання.
*Вказати вид за емоційним забарвленням.
* Довести, що за будовою речення складне. Виділити в ньому граматичні основи.
*Визначити, як з’єднані прості речення в ньому.
* З’ясувати вид складного речення.
*Схарактеризувати умовно прості речення.
2.Робота біля дошки. Зробити синтаксичний розбір речення; визначити, до якої частини мови належить кожне слово. Накреслити схему. Виділене слово розібрати морфологічно.
Коли слова втрачають своє значення, то народ втрачає свою свободу (Конфуцій).
3.Лінгвістична гра «Знайдіть «зайве» речення». З-поміж поданих синтаксичних конструкцій оберіть «зайву». Свій вибір обґрунтуйте.
Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще (О.Гончар). Людина, байдужа до рідної мови, - дикун (К.Паустовський). Доля української мови – то є водночас і доля української держави й нації (І.Лосєв). Мова – це кров, що оббігає тіло нації (Ю.Дзерович). Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків (О.Гончар).
4.Дослідження – конструювання. З поданих пар простих речень утворіть складнопідрядні. Визначте головні й підрядні речення.
1.Мова – то великий скарб. Його треба шанувати. 2.Українська мова – це море. Воно немає дна й берегів.
5.Розподільний диктант. У ліву колонку запишіть слова, які пишуться разом, у праву – ті, які слід писати через дефіс. Підкресливши перші літери у словах, прочитаєте назву мовознавчого терміна. Складіть одне речення за темою, використавши подані слова.
Сільсько/господарський, корабле/будівник, рано/вранці, лісо/степ, екс/чемпіон, червоно/чорний, авіа/квиток, електронно/ядерний, далеко/східний, ново/будова, неждано/негадано, ніжно/білий, електро/мережа, яскраво/зелений.
Слайд Розподільний диктант. Відповідь. Складне речення.
Сільськогосподарський рано-вранці,
кораблебудівник екс-чемпіон
лісостеп червоно-чорний
авіаквиток електронно-ядерний
далекосхідний неждано-негадано
новобудова ніжно-білий
електромережа яскраво-зелений
6. Кодовий диктант. Записати у три колонки номери складних речень.
Складносурядні
|
Складнопідрядні
|
Безсполучникові
|
1.Для кожної людини домівка – це місце, де можна відпочити тілом і душею. 2. Рана загоїться, а слово – ніколи. 3.У рідному домі завжди лунає найближча, найдорожча серцю мова, бо бринить вона з ласкавих бабусиних вуст, з дідусевої говірки, з маминої пісні, з батькового напучування. 4.Я від колиски чую рідну мову, Вона мені веселкою бринить. 5.Я знаю: мова мамина – свята, В ній вічний незнищенний дух свободи.6. Поети не можуть мовчати, Коли під загрозою мова.7..Життя за віками спливає, А слово вростає у слово, Бузками цвіте у розмаї, І краю праслову немає….8.Сказане слово було і нема, а написане живе вічно. 9.Коли щеза чиясь мова, щезає разом з нею і народ .
VІ. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія
VІІ. Домашнє завдання.
Вивчити § 10. Дати розлогу письмову відповідь на запитання: «Що потрібно для того, щоб українська мова стала престижною», використовуючи складнопідрядні речення.
Подорож до міста Лексикології
Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми (6 клас)
Мета:
розширити уявлення учнів про синоніми,
антоніми, омоніми; виробляти вміння й навички
використовувати у їх мовленні; розвивати творчі здібності, логічне й образне мислення, спостережливість, вміння
аналізувати, робити висновки; збагачувати словниковий запас учнів; виховувати
мовне чуття, любов до рідного слова.
Тип уроку: Урок узагальнення й систематизації знань
Обладнання: епіграф,словники, комп’ютер, мультимедійна дошка, картки.
Форми й методи роботи: гра, бесіда, редагування, робота зі словником, робота біля дошки, диктанти, дослідження-спостереження.
Перебіг уроку
І.Організаційний момент
Емоційна підготовка учнів до роботи на уроці.
Учитель. Пролунав уже дзвінок – починаємо урок.
Працюватимем старанно, щоб почуть наприкінці,
Що у нашім п’ятім класі – діти просто молодці.
ІІ. Повідомлення теми й мети уроку.
Вступне слово вчителя: Дорогі діти, сьогодні у нас незвичайний урок. А незвичайний тому, що у нас гості, а ще тому, що це урок-подорож до загадкового міста Лексикології, у якому лише три вулиці: вулиця Синонімів, вулиця Антонімів, вулиця Омонімів. А допоможе нам орієнтуватися на місцевості, де живуть синоніми, антоніми, омоніми, чарівний екран (мультимедійна дошка). Що ж означає назва нашого міста?( учень дає визначення поняття лексикологія).
А подорожуватимемо ми нашим старовинним львівським транспортом, який називається …( відповіді учнів трамвай).
- Що таке трамвай?( міський рейковий електричний вид транспорту).
На початку перевірю вашу готовність до подорожі. Увага на екран!
1.«Лови помилку»
Святковий, медвяний, різдвяний, рутвяний, тьмяний, торфяний. Слово ,
у якому допущено помилку , записати на дошці звукописом, пояснити орфограму.
2. «Мозкова атака»
Лексика – це….
Лексичне значення слова - … .
Які слова називають однозначними? Наведіть приклади.
Які слова називаються багатозначним? Наведіть приклади.
Пряме значення слова – це … . Наведіть приклади.
Переносне значення - це … Наведіть приклади.
Молодці. Отож у подорож вирушаймо не навмання,
У трамвай перепустка – це ваші знання.
До початку мандрівки ви готові. Поки наш транспорт прибуде на вулицю Синонімів, ми послухаємо вірш Д.Білоуса «Клумачний словник» й допоможемо Тарасикові, який же словник йому слід принести до школи.
Тип уроку: Урок узагальнення й систематизації знань
Обладнання: епіграф,словники, комп’ютер, мультимедійна дошка, картки.
Форми й методи роботи: гра, бесіда, редагування, робота зі словником, робота біля дошки, диктанти, дослідження-спостереження.
Перебіг уроку
І.Організаційний момент
Емоційна підготовка учнів до роботи на уроці.
Учитель. Пролунав уже дзвінок – починаємо урок.
Працюватимем старанно, щоб почуть наприкінці,
Що у нашім п’ятім класі – діти просто молодці.
ІІ. Повідомлення теми й мети уроку.
Вступне слово вчителя: Дорогі діти, сьогодні у нас незвичайний урок. А незвичайний тому, що у нас гості, а ще тому, що це урок-подорож до загадкового міста Лексикології, у якому лише три вулиці: вулиця Синонімів, вулиця Антонімів, вулиця Омонімів. А допоможе нам орієнтуватися на місцевості, де живуть синоніми, антоніми, омоніми, чарівний екран (мультимедійна дошка). Що ж означає назва нашого міста?( учень дає визначення поняття лексикологія).
А подорожуватимемо ми нашим старовинним львівським транспортом, який називається …( відповіді учнів трамвай).
- Що таке трамвай?( міський рейковий електричний вид транспорту).
На початку перевірю вашу готовність до подорожі. Увага на екран!
1.«Лови помилку»
Святковий, медвяний, різдвяний, рутвяний, тьмяний, торфяний. Слово ,
у якому допущено помилку , записати на дошці звукописом, пояснити орфограму.
2. «Мозкова атака»
Лексика – це….
Лексичне значення слова - … .
Які слова називають однозначними? Наведіть приклади.
Які слова називаються багатозначним? Наведіть приклади.
Пряме значення слова – це … . Наведіть приклади.
Переносне значення - це … Наведіть приклади.
Молодці. Отож у подорож вирушаймо не навмання,
У трамвай перепустка – це ваші знання.
До початку мандрівки ви готові. Поки наш транспорт прибуде на вулицю Синонімів, ми послухаємо вірш Д.Білоуса «Клумачний словник» й допоможемо Тарасикові, який же словник йому слід принести до школи.
Учитель. Зупинка «Вулиця Синонімів». На ній живуть слова-родичі. Як же називаються вони?(відповіді учнів)Мешканці вулиці підготували для вас такі випробування.
Вибіркова робота.
Виписати синоніми до слів хуртовина (І варіант) і йти (ІІ варіант). Зробити синтаксичний розбір виділених речень.
а)1.Ой у полі заметіль мете (Нар.тв.). 2.Реве , свище завірюха (Т.Шевченко). 3.Свистіла, співала й плакала метелиця (О.Довженко). 4.Така віхола крутить, що світку не видно (М.Коцюбинський). 5.А воно ж мете на дворі. Скільки живу, такої хурделиці не бачив (А.Шиян). 6.В глибоких заметах брьохають коні, хуга замітає снігом дорогу (М.Коцюбинський). 7.Білі кругом сніговиці мели (П.Усенко).
б)1.Іде Катря, шкандибає (Т.Шевченко). 2.Він не зупинявся, а швидко прямував до села (С.Скляренко). 3.Плавно дибає каліка на милицях, а за калікою дріботить босими ніжками дитина (О.Довженко). 4.Назустріч нам по дорозі неквапно бреде пастух (Ю.Збанацький). (М.Рильський). 5.Путівцем чвалала руда конячка(О.Довженко). 6.Так провештались у місті до вечора ((М.Коцюбинський).7.Воли помалу плентались дорогою (І.Нечуй-Левицький).
Робота біля дошки .
2.Зробити синтаксичний розбір речення, виділити у ньому синоніми. Визначити , до якої частини мови належить кожне слово.
Спіють яблука, зріє виноград, стигнуть сливи золотисті (М.Терещенко).
3.«Ти редактор». Виправити помилки, використовуючи слова з довідки.
Стежкою біжить маленька дівчинка. Маленькі кіски смішно пострибують у неї на плечах. А квіти вклоняються їй своїми маленькими голівками. Вона простягує до них маленькі рученята, струшує з маленьких пелюсток маленькі крапельки роси.
Довідка: невеличкий, куций, короткий, крихітний, тендітний, мініатюрний, дрібненький.
Наступна зупинка «Вулиця Антонімів».
Учитель. Які ж слова живуть тут? А щоб дізнатися, проведемо
дослідження - спостереження.
За синіми морями, за високими горами сусідили дві держави. Ними правили різні володарі. Один був високий і тоненький, інший низький і товстенький. Перший чорнявий, а другий білявий.
ØДоведіть, що зовнішність володарів була контрастною. Які слова допомогли створити таку картину? Як вони називаються? Запам’ятайте , що антоніми утворюють пари. Визначте антонімічні пари у цьому тексті.
2.Творчий диктант з лексичним завданням.
До поданих слів дібрати слова з протилежним значенням . Якщо ви правильно доберете антоніми, то з перших літер прочитаєте слово(антонім).
Пасивний - …активний
День - …ніч
Голосно - …тихо
Різний - …однаковий
Вчений - …неук
Вітчизняний - …іноземний
Багато - …мало.
3. Вибірковий диктант «Спіймай антонім». Відгадки записати
Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє.(Книжка). Сильніша сонця, слабша вітру, ніг не має, а плаче(Хмара). Складеш – клин, розкладеш – гриб (Парасоля). Прив’яжи - підуть, відв’яжи – залишаться (Лижі). Як живе – лежить, як помре - побіжить (Сніг). Уночі гуляє, а вдень спочиває, має круглі очі, бачить серед ночі (Сова).
4. Антонімічна фізкультхвилинка.
Сядьте. Опустіть руки. Відведіть їх назад. Опустіть праву руку. Опустіть ліву руку. Піднесіть руки догори. Поверніться праворуч. Поверніться ліворуч. Підведіться.
5. Гра «Скажи без затримки». До поданих словосполучень дібрати антоніми.
Свіжий хліб (черствий), свіже сало (старе), свіжий букет (зів’ялий), свіжа сорочка (брудна), свіжий слід(давній).
Зупинка «Вулиця Омонімів».
Учитель. Наш трамвай наближається до кінцевої зупинки «Вулиця Омонімів»
1.На початку вулиці на білборді напис і
зображення :( лисичка – гриб і лисичка –
звір, дзвоник шкільний – дзвоник польовий).
Тільки зовні ми близнята,
Зміст наш треба з’ясувати,
Зовні схожі, різні ми,
Той й звемось – омоніми.
Слайд 16 .
Тільки зовні ми близнята,
Зміст наш треба з’ясувати,
Зовні схожі, різні ми,
Той й звемось – омоніми.
Слайд 16 .
Отже, на вулиці живуть слова-омоніми. Дати визначення омонімів.
2.Робота в парах. Із тлумачного словника виписати за дві хвилини якнайбільше омонімів. Як відрізнити їх від багатозначних слів?
3.Творче конструювання. Увести пару омонімів у речення, щоб простежувалося їхнє лексичне значення. Бал і бал, лютий і лютий (за варіантами)
3.Робота з підручником. Виконання вправи 378 (ст.162).
4. Гра «Обери й доведи»
Назвіть серед указаних слів омоніми та багатозначні слова, з’ясуйте їхнє лексичне значення.
Коса, журавель, ключ. Дорога, мати, замок.
Запишіть речення, у словах-омонімах розставте наголоси. Поясніть лексичне значення кожного з них.
Мені дуже шкода карати пастуха, проте шкода, заподіяна худобою, чималенька (І варіант).
Образи побаченого навіяли мені згадки про бабусині образи на покуті й про давні дитячі образи (ІІ варіант).
ІІІ. Кінцева зупинка «Нарешті вдома».
Випереджальні домашні завдання. Читання каламбурів, загадок, прислів’їв та приказок.
ІІІ. Підсумок уроку.
1.Метод «Незакінчене речення»
Для мене на уроці було найцікавішим … .
Найскладнішим було … .
Я успішно засвоїв матеріал і тепер умію …
2.Оцінювання.
ІV. Домашнє завдання.
Ось і закінчилася мандрівка нашим містом. Звісно, її можна було б ще продовжувати й продовжувати. А продовжити я пропоную її вдома й виконати такі завдання.
Повторит觧44, 45 ,46, скласти письмовий відгук про урок, використовуючи синоніми, антоніми, омоніми або виконати вправу 391.
Немає коментарів:
Дописати коментар